— Володимире Григоровичу, в чому полягає знаковість Packaging Waste & Sustainability Forum? Чому ця подія така важлива для галузі?
— Питання управління відходами упаковки, організації роздільного збирання та функціонування системи розширеної відповідальності виробника (РВВ) є ключовими для збереження довкілля, тому вони постійно перебувають у центрі уваги урядовців та громадськості в ЄС.
Packaging Waste & Sustainability Forum щороку збирає у Брюсселі представників практично з усіх європейських країн. Тут відбуваються глибокі фахові дискусії щодо поточних викликів і стратегічних завдань галузі.
Цього року в центрі уваги були, зокрема, численні делеговані акти та інші нормативні документи, які ще необхідно ухвалити для повноцінної імплементації Регламенту ЄС 2025/40 (PPWR), що набирає чинності вже 12 серпня.
До обговорення організатори запросили представників європейських інституцій. Своїм баченням поділилися, зокрема, керівник напряму з питань пластику та пакування Генерального директорату Єврокомісії з питань довкілля Вольфганг Трунк та керівник напряму з питань Зеленого курсу, циркулярної економіки та статистики відходів Євростату (Європейська комісія) Оскар Гомес-Прієто.
Спільні робочі групи при Єврокомісії зараз інтенсивно працюють над пакетом документів, покликаним забезпечити регуляторну ясність і підтримати галузь у перехідний період. Він буде постійно оновлюватися та міститиме відповіді на найактуальніші питання.
Водночас європейці визнають: затримок не уникнути. Не всі делеговані акти розробляються вчасно, і щодо багатьох з них досі незрозуміло, як саме вони працюватимуть на практиці.

«Нові європейські вимоги — величезна проблема для українських експортерів. В нас досі немає лабораторій, здатних здійснювати необхідні вимірювання. Згідно з PPWR, якщо виробник не має оцінки відповідності упаковки, він не може виходити на європейський ринок».

— Які ключові норми планують імплементувати найближчим часом?
— На 2026 рік заплановане ухвалення виконавчих актів, які мають, зокрема, врегулювати:
    • гармонізовані формати реєстрації та звітності в рамках РВВ (без цього виробники не можуть пройти реєстрацію і розпочати роботу за новими правилами);
    • вимоги до вмісту вторинної сировини у пластиковій упаковці;
    • правила маркування для сортування відходів упаковки:
        o придатної для повторного використання,
        o для депозитних систем,
        o позначення вмісту вторинної та біологічної сировини тощо.
До кінця наступного року європейці також планують запровадити критерії дизайну упаковки, придатної для рециклінгу, визначити рівні показників переробки та унормувати модуляцію внесків в рамках РВВ.
Для України та українських виробників ці пункти — величезна проблема. Розмови тривають роками, але в нас досі немає лабораторій, здатних здійснювати необхідні вимірювання. Бракує обладнання і кваліфікованих фахівців.
За новим Регламентом, якщо виробник не має оцінки відповідності упаковки (на основі якої формується декларація), він не може виходити на європейський ринок. Потрібно виконати вимоги за сімома розділами, підготувати технічну документацію та отримати висновок сертифікованої лабораторії. Для вітчизняних експортерів це серйозна перешкода, адже в Україні зовсім немає необхідної інфраструктури.
Ще одна системна проблема — відсутність в нашій країні повноцінної звітності. Неможливо ефективно управляти відходами упаковки, якщо не маєш достовірних даних про обсяги та морфологію.
Тому заяви наших урядовців про те, що ми вже «майже готові» до європейських норм виглядають дуже передчасними, якщо зважати на реальний стан галузі.
— УКРПЕК протягом багатьох років одноосібно представляє Україну на цьому форумі. Чому так відбувається?
— Наша Коаліція об’єднує міжнародні компанії, які вже працюють за європейськими правилами в інших країнах. Вони добре розуміють важливість цих процесів та ініціюють мою участь у таких заходах, щоб залишатися в курсі змін і мати доступ до актуальної інформації.
Узагальнення та аналіз європейської нормативної бази — одна з ключових задач під час таких візитів. Окрім того, ми спираємося на потужну експертизу, яку отримуємо завдяки співпраці з EXPRA*. Це дозволяє нам системно готуватися до змін.
Регламент PPWR має пряму дію в країнах ЄС. Якщо Україна рухається до євроінтеграції, ці вимоги рано чи пізно стануть обов’язковими і для нас.
На жаль, значна частина українського політикуму не усвідомлює глибини викликів. Основні зусилля української сторони, зокрема в рамках участі в скринінгових комісіях, спрямовані не на пошук шляхів виконання європейських вимог, а на спроби їхнього відтермінування. Інтерес до подібних форумів низький, адже тут йдеться про конкретні адміністративні та технологічні рішення, а не про політичні декларації. Можливо, наші посадовці не вірять, що ці норми таки справді доведеться виконувати, або ж сподіваються, що це будуть робити вже інші люди, які прийдуть після них.
Також існує ілюзія, що достатньо просто скопіювати європейські норми в українському законодавстві. Проте такий підхід не працює, оскільки ми знаходимося на зовсім іншому етапі розвитку. Не можна вимагати досягнення європейських показників за один-два роки, якщо європейці йшли до них 20-30 років.
У Брюсселі урядовці відкрито дискутують з представниками індустрії, відповідають на незручні запитання та спільно шукають рішення. У нас такої культури фахового діалогу ще немає.
Це одна з причин, чому ми роками не можемо ухвалити вкрай важливе галузеве законодавство. Проєкти закону «Про упаковку та відходи упаковки», що з’являються, не наближають нас до європейських стандартів, бо мають «квадратні колеса», тобто містять процедури та механізми, які не будуть працювати.
У результаті маємо стагнацію в практичній площині при активній риториці про необхідність євроінтеграції.

«В Україні здебільшого є інтерес до переробки економічно вигідних типів упаковки. Європейська філософія кардинально інша: переробляти потрібно абсолютно все, а «прибуткові» фракції лише частково компенсують загальні витрати системи РВВ».

— Які цікаві інноваційні розробки були представлені на Форумі цього разу?
— Щороку окрема секція Форуму присвячена інноваційній упаковці. Вивчаючи її, я кожного разу переконуюся, наскільки ми відстаємо від сучасних європейських трендів.
Наприклад, у Франції держава нещодавно виділила 50 млн євро на чотирирічну цільову програму розвитку інноваційної упаковки. Йдеться про колосальну дослідницьку та практичну роботу.
Про що саме мова? Традиційні види упаковки — скло, папір, метал чи базові пластики — переробляються відносно просто. Проте сучасна упаковка стає дедалі складнішою — багатошарові рішення можуть містити до 10–12 шарів для максимального захисту продукції. Переробляти такі матеріали звичайними методами неможливо. Потрібні зовсім інші, інноваційні технології рециклінгу, які коштують значно дорожче. Вартість переробки такої упаковки може бути в 4–5 разів вищою. У кожній європейській організації РВВ працюють спеціалісти, які системно вивчають новітні технології рециклінгу.
Якщо в Україні здебільшого є інтерес до переробки економічно вигідних типів упаковки, то європейська філософія кардинально інша: переробляти потрібно абсолютно все, а «прибуткові» фракції лише частково компенсують загальні витрати системи РВВ.
Сортувальні станції в нашій країні працюють на базову рівні — розділяють тільки найпростіші фракції, на кшталт паперу чи скла. Про роботу зі складними матеріалами нам поки говорити передчасно.
— Чи цікавляться європейські колеги ходом реформи в Україні? Про що у вас питали учасники Форуму?
— Україна вже багато років обіцяє європейським партнерам створити дієву систему РВВ. Більшість сусідніх держав уже давно впровадили такі системи. Сьогодні до альянсу EXPRA входять 38 країн. УКРПЕК співпрацює з ними ще з початку 2000-х років. Європейські колеги розраховували, що ми увійдемо до їхньої «сім’ї» ще 20 років тому.
Насправді, свого часу УКРПЕК вже була повноправним членом PRO Europe* та EXPRA, але після зміни критеріїв членства у 2013 році це стало неможливим. Сьогодні для членства в EXPRA необхідно виконати три умови. По-перше, система РВВ має реально працювати на рівні всієї країни. По-друге, потрібне відповідне законодавство. По-третє, організація РВВ обов’язково повинна мати неприбутковий статус. Оскільки в Україні досі немає профільного закону, ми формально не можемо виконати ці вимоги.
Водночас УКРПЕК реалізує принципи РВВ на практиці — через успішний Пілотний проєкт з роздільного збирання і рециклінгу відходів упаковки «ЕкоГромада». Також наша організація є неприбутковою і працює за прозорими європейськими принципами.
Звісно, зараз європейські колеги ставлять багато запитань про війну. Якраз у ніч нашого приїзду на Форум Україна зазнала масованої атаки сотень дронів і ракет. Вони щиро дивуються, як нам вдається працювати в таких умовах. Коли я з’являвся на зустрічах, перше, що питали: «Володимире, ви там як, тримаєтеся?» Віджартовувався, що приїхав до них на три дні трохи сховатися від обстрілів.
Проте загалом у Європі добре пам’ятають УКРПЕК ще з часів нашого членства в EXPRA і знають, що ми продовжуємо фахову аналітичну та просвітницьку роботу попри всі труднощі.