Новини та заяви
Словенський прецедент: як рішення Суду ЄС підтвердило право держав на систему з єдиною ОРВВ — і чому це має значення для України
Нещодавно Суд справедливості Європейського Союзу ухвалив знакове рішення у справі INTERZERO (C-254/23). Як найвища судова інстанція ЄС, він підтвердив право Словенії встановлювати обов’язкову централізовану модель управління відходами з єдиною неприбутковою організацією розширеної відповідальності виробника (ОРВВ) для кожного типу продукції. Суд опублікував резолютивну частину — невдовзі також має з’явитися повний текст рішення.
Для України, яка наразі лише планує створювати власну систему розширеної відповідальності виробника (РВВ) для упаковки і товарів в упаковці, це рішення — більше, ніж юридичний прецедент. Це — стратегічна підказка, як не помилитись із дизайном системи, що має забезпечити перехід нашої країни до принципів циркулярної економіки.
У чому суть справи INTERZERO?
Словенія, виконуючи вимоги законодавства ЄС щодо роздільного збирання та рециклінгу відходів упаковки, реформувала свою систему РВВ. Замість шести приватних операторів, які працювали заради прибутків та боролися за свою частку ринку, держава повернулась до централізованої моделі з єдиною неприбутковою ОРВВ. Причина — діяльність приватних операторів (так званих інтегрованих компаній), яким виробники «делегували» обов’язок виконувати свої цільові показники рециклінгу, гальмувала розвиток циркулярної економіки.
Фрагментована система виявилася неефективною та неспроможною акумулювати необхідні ресурси для розвитку інфраструктури. Країні загрожували санкції Єврокомісії через невиконання цільових показників рециклінгу. Отже, уряд Словенії вирішив відмовитися від ринкового підходу та відновити модель, яка діяла в цій країні раніше, коли єдина неприбуткова ОРВВ координує збирання, сортування й рециклінг всіх відходів упаковки.
Приватні компанії — Interzero та Surovina — оскаржили це рішення як таке, що нібито суперечить праву ЄС, зокрема принципам свободи заснування і ведення бізнесу та свободи надання послуг (відповідно до Договору про функціонування ЄС, TFEU). Справа дійшла до Суду ЄС.
Що вирішив суд?
Ключовим для рішення суду у цій справі є поняття послуг загального економічного інтересу (ПЗЕІ, англ. Services of General Economic Interest). Згідно з нормами європейського права, це послуги, що є критично важливими для добробуту суспільства. Держава може створювати для надавачів таких послуг спеціальні умови, навіть якщо вони суперечать вимогам вільного ринку.
Приклади ПЗЕІ: водопостачання, пасажирські перевезення громадським транспортом у малонаселених районах, доступ до електроенергії, поштових або телекомунікаційних послуг тощо.
Суд ЄС визнав, що система РВВ в Словенії є послугою загального економічного інтересу, і держава має право обмежити ринкові механізми у цій сфері, якщо це потрібно для досягнення екологічних цілей.
Чому це важливо для України?
Ті самі аргументи, які були у позові підприємців проти уряду Словенії, лунають і в Україні — про конкуренцію, вільний ринок, необхідність допуску до системи РВВ приватних компаній. Один з проєктів Закону «Про упаковку та відходи упаковки» дозволяє утворювати ОРВВ суб’єктам, які сукупно охоплюють 5% ринку. Це закладає передумови для виникнення в нашій країні 10–20 ОРВВ, що конкуруватимуть між собою.
Але як пояснює голова виконавчого комітету УКРПЕК Володимир Слабий, конкурентна модель не сприяє досягненню національних екологічних цілей. Про це свідчить досвід країн ЄС й, зокрема — приклад Словенії. Така модель не стимулює інвестиції в інфраструктуру. Навпаки — виробники, які збільшують свої внески в фінансування системи РВВ, стають менш конкурентоспроможними відносно тих, які цього не роблять.
— Приватні компанії-оператори думають про прибутки, а виробники — як зекономити. На рециклінг потрапляють тільки найбільш економічно привабливі типи відходів, а інфраструктуру розвивають лише на тих територіях, де це робити дешевше. Водночас загальнонаціональна система — стагнує.
Фінансування, яке таки вдається залучити, витрачається неефективно: мешканець будинку бачить у себе у дворі декілька комплектів контейнерів від різних ОРВВ, які виконують ту ж саму функцію. Така ситуація була, зокрема, в Польщі. І всі ці зайві витрати — за рахунок самих споживачів, адже кошти на управління відходами закладені в собівартості товарів.
Проте поки виробники формально виконують кожен свої зобов’язання, уряд не має підстав для того, щоб втрутитися. Фрагментована система може працювати на початковому етапі, доки цільові показники рециклінгу невисокі. І це створює в учасників ринку небезпечну ілюзію. Але цільові показники на рівні 50-60% вже недосяжні для такої моделі. Про це свідчить досвід багатьох європейських країн і саме так сталося в Словенії — де держава була змушена повернутися до централізованої системи з однією неприбутковою ОРВВ.
Ключове завдання для України — зробити висновки з чужих помилок. Навіщо створювати нежиттєздатну систему, яку потім точно доведеться виправляти під загрозою санкцій від Єврокомісії? У нас є нагода зробити все правильно одразу. Саме тому УКРПЕК завжди виступала за модель з єдиною неприбутковою ОРВВ, — наголошує Володимир Слабий.
Рішення Суду ЄС у справі INTERZERO (C-254/23) — важливий прецедент, який створює додаткові правові передумови для моделі з єдиною неприбутковою організацією РВВ та вплине на розвиток галузі управління відходами упаковки в багатьох європейських країнах.