Нещодавно експерти проєкту Європейської Комісії в Україні АПЕНА 2 провели вебінар на тему «Очікувані зміни щодо управління відходами упаковки». Захід відбувся на платформі Європейської Бізнес Асоціації. Голова правління УКРПЕК Володимир Слабий долучився до обговорення.

Однак, за словами Володимира Слабого, замість предметної дискусії з залученням представників реального сектору економіки, яку варто було б організувати з огляду на значущість теми, насправді йшлося радше про презентацію положень проєкту Закону «Про упаковку та відходи упаковки», який невдовзі має ухвалити Верховна Рада. На думку голови правління УКРПЕК, деякі тези, які пролунали в рамках заходу, свідчать про нерозуміння частиною експертної спільноти самої суті європейського підходу до управління відходами упаковки.

«Зокрема, одним з ключових є питання фрагментації ринку, – пояснює Володимир Слабий. – Урядовий законопроєкт № 10066 «Про упаковку та відходи упаковки», який знаходиться зараз в парламенті, передбачає, що для створення організації колективної розширеної відповідальності виробника (РВВ) частка ринку маси упаковки, яку вводять в обіг члени такої організації, має бути не менше 18 відсотків від загальної маси упаковки на ринку в країні. Натомість деякі експерти наполягають на 5-відсотковій частці ринку. В вітчизняних умовах це означало б утворення близько 20 організацій РВВ! Такої кількості немає в жодній країні ЄС. В більшості з них працюють 1-2 ОРВВ. Винятком є Болгарія та Румунія, в яких кількість ОРВВ сягала 15 одиниць. І саме ці країни виявилися найменш ефективними! Європейська агенція довкілля провела спеціальне дослідження, щоб з’ясувати, які країни-члени ЄС зможуть до 2025 року досягнути показників рециклінгу, встановлених Директивою про упаковку та відходи упаковки. Результати свідчать, що країни з великою фрагментацією ринку управління відходами упаковки не мають шансів виконати вимоги Директиви».

Як стверджує голова правління УКРПЕК, співіснування значної кількості ОРВВ на практиці означає впровадження так званої сертифікаційної системи. Негативним прикладом такого досвіду є Польща. Після прийняття Закону про упаковку та відходи упаковки було створено більше 30 ОРВВ, які почали перекуповувати вже зібрані відходи упаковки на ринку, і замість розвитку інфраструктури збирання і сортування в Польщі постала система покупки сертифікатів на оброблені відходи упаковки.

«Організація процесу роздільного збирання і переробки відходів потребує значних інвестицій та зусиль: встановлення контейнерів, організація роботи сортувальних станцій, комунікаційних кампаній для населення, і ще багатьох інших кроків. Дрібний виробник просто неспроможний забезпечити ці умови. Доступний для нього спосіб досягнути цільових показників – це комерційна упаковка, яку можна взяти в ритейлерів, а також у компаній-заготівельників вторинної сировини, які закуповують відходи упаковки у населення. Але такі ОРВВ практично не розвивають інфраструктуру збирання і органи місцевого самоврядування знову залишаються сам на сам з цією проблемою. На практиці виходить, що реформа не працює, населення не отримує можливості роздільного збирання відходів упаковки», – застерігає Володимир Слабий.

Інша важлива тема – мінімальні цільові показники рециклінгу. Сьогодні лунають пропозиції вимагати від вітчизняних виробників забезпечення рециклінгу 40 % упаковки вже через рік. На думку голови правління УКРПЕК, це – абсолютно нереальна цифра.

«Ми в УКРПЕК порахували, що реалізація таких планів вимагатиме встановлення протягом року більше 120 тисяч контейнерів для роздільного збирання (за наявного ресурсу близько 10 тисяч)! Водночас Директива ЄС передбачала досягнення цільових показників на рівні 40 % лише через 10 років. Навряд чи вітчизняні виробники, особливо за умов воєнного стану, здатні пройти цей шлях швидше за своїх колег з країн-членів ЄС. Ми повертаємося до питання про стратегічну мету реформи. Чи йдеться про можливість заробити на вторсировині і поповнити бюджет за рахунок штрафів, або ж ми прагнемо поступового але системного переходу на принципи циркулярної економіки і, як наслідок, мінімізації забруднення навколишнього середовища». – наголошує Володимир Слабий.

УКРПЕК констатує, що на нинішньому етапі виробники упаковки ніяк не залучені до процесу роботи над майбутнім Законом «Про упаковку та відходи упаковки».

«Зараз над документом в закритому режимі працює обмежена група осіб, – розповідає голова правління УКРПЕК Володимир Слабий. – Ні її учасники, ні хід роботи нам достеменно невідомі. І це викликає певне занепокоєння. Наша організація та всі компанії-члени Коаліції готові до предметної дискусії та співпраці з метою розробки ефективного та справедливого законодавства про управління відходами упаковки».