Згідно з Директивою про упаковку та відходи упаковки (PPWR), усі держави-члени ЄС повинні встановити схеми відповідальності виробника для всієї упаковки до кінця 2024 року, що охоплює як комерційну, так і промислову упаковку.

Обов’язкове застосування принципу РВВ для комерційної та індустріальної упаковки – це нова вимога, тому виробники упаковки і товарів в упаковці ділилися досвідом і дискутували про оптимальні шляхи її виконання. Однак, оскільки лише кілька держав-членів наразі мають системи для упаковки C&I, вкрай важливо висвітлювати існуючі ініціативи та обмінюватися найкращими практиками. Успішний захід зібрав понад 150 учасників із понад 30 країн світу, що підкреслило глобальне значення та актуальність цієї розмови. Враховуючи кінцевий термін впровадження схеми розширеної відповідальності виробника (РВВ) для комерційної та промислової (C&I) упаковки в усіх державах-членах до кінця цього року, терміновість обговорення цього питання була надзвичайно важливою. Досягнення гармонізації схем РВВ для упаковки C&I по всій Європі має важливе значення для розвитку галузі. Захід значно покращив розуміння різноманітних підходів, ставши важливим кроком до цієї гармонізації. Примітно, що ухвалення змін до Директиви про упаковку та відходи упаковки 24 квітня, яке збіглося із зазначеним семінаром, посилює перспективу покращення координації між державами в найближчому майбутньому, Зокрема, йшлося про механізми та методики обліку комерційної та індустріальної упаковки, внески на діяльність організацій РВВ, які має здійснювати виробник, тощо.

Тема є актуальною й для України, оскільки вже невдовзі, після ухвалення Верховною Радою Закону «Про упаковку та відходи упаковки», система РВВ для відходів упаковки, включно з комерційною та індустріальною, запрацює і в нашій країні.

Нагадаємо, що комерційну упаковку використовують для перевезення продукції від виробництва до місця продажу з метою запобігання її пошкодження. Тобто мова йде про групову та транспортну упаковку. А це різноманітні ящики, піддони, ємності та інші різновиди групової і транспортної упаковки, які вироблені переважно з картону, паперу, пластику (здебільшого плівки), дерева тощо. Зазвичай споживач продукції безпосередньо не контактує з такою упаковкою.

Відходи комерційної упаковки є найбільш привабливими для використання їх як вторинної сировини. Комерційна упаковка після використання, не містить харчових домішок, не потребує складного сортування. Її також легко збирати, адже зазвичай ритейлери накопичують відходи комерційної упаковки у спеціально відведеному для цього місці.

Як пояснює голова виконавчого комітету УКРПЕК Володимир Слабий, встановлення відповідальності виробників товарів в упаковці за етап управління всіма відходами упаковки, включаючи комерційні та індустріальні, передбачає і відповідальність цих виробників за повний цикл кругообороту упаковки від розробки її дізайну до рециклігу відходів із врахуванням екологічних вимог.

«Це принципове рішення, оскільки відходи комерційної та індустріальної упаковки є частиною всіх відходів упаковки, які будуть декларуватися виробниками і враховуватися цільових показників із рециклінгу, – розповідає Володимир Слабий. – Такий підхід сприяє розвитку роздільного збирання відходів та загалом впровадженню принципів циркулярної економіки, адже виробники інвестують всі кошти від реалізації вторинної сировини у відповідну інфраструктуру. Переконаний, що в українському законодавстві нам потрібна аналогічна норма. Цей крок наблизить нас до правового поля ЄС, частиною якого невдовзі має стати Україна».

УКРПЕК готова надати зацікавленим сторонам свою експертизу та накопичені дані про світовий досвід управління відходами комерційної та індустріальної упаковки, галузеве законодавство різних країн тощо.